"Ми визнаємо Твою милість. Ми об’являємо Твоє
милосердя. Ми не приховуємо Твої добродійства. "
Світ знову проголошується нам Христом, таким, як він
має бути, і Христос хоче його показати як дарунок Божий людству, як засіб
спілкування людства з Богом. Вода показується нам як «благовоління
звільнення, прощення гріхів, захист від немочей».
"І даруй на це благоволіннявизволення, благословіння Йорданії.
Зробицеджерелом первозданності, дарунком освячення, прощення гріхів***,
захистом проти хвороб, рунуваннядемонам, недосяжним несприятливим силамі
сповненим ангельскою силою: всі, хтоприймаєз цього і бере в цьому участь, може
мати це для очистки їх душі і тіла, для зціленняїх пристрастей, для освячения
жилих приміщеньі для кожноїмети, яка являеться доцільною»
.
Православне Богослужіння – повсюдне торжество и таким
чином це задіює всі види відчуттів. Це – стосується зору, звуку, смаку, запаху
і дотику. Православна Літургія використовує і робмить цінним матеріал – чи це деревина і розкраска, пишущий матеріал, хліб и
вино или кадило. "Я не перестану поважати матерію, за участі якої було
досягнуте моє спасіння" Як священник в Євхаристії пропонує достаток
Створіння і отримує його назад как благословіння благовоління в формі
освяченого хліба і вина, ділячись з іншими, так ми
повинні бути каналом, через який люб’язність Бога і спасіння розподіляється
всім Створінням. Людина – це все ж таки просто чудовий
засіб для виражения Створіння у всьому його багастві і викуплена Богом для
всього Створіння. Як відомо з літургійного богослов’я, людство покликане не до
домінування і експлуатування природи, але до перетворення (****піклування) і до її освячення. В різноманітті
шляхів – через культивування землі, через мистецьку майстерсність, через
написання книг і живопису ікон – людство надаєматеріальним речам голос і робить
Створіння чітким в похвалі Бога.
Важливим є те, що коли, в Євхаристии, ми підносимо Богу перші плоди землі, ми пропонуємо їх не в
первісній формі, але вже зміненими нашими руками. Як
сказав єпископ Калістос Діоклея, ми приносимо до вівтаря не снопи пшениці, але
хліб, не виноград, але вино. Благословіння всіх елементів
навколишнього середовища типу полів, виноградників, перших плодів, пшениці, і
т. д., показують, що Церква визнає перетворення всіх видів Створіння через
спасіння і прославлення людства й у такий спосіб усього Створіння.
В текстах грецької Літургії св. Якова це виражено наступним чином:
" небеса хвалять, Тебе, і вся їхня сила; сонце, місяць, і весь лик
зірок, землі, моря й усього, що там; небесний Єрусалим, церква Первородного, що
вписана на небесах, ангелів і архангелів ...»
У Єгипетській Літургії св. Марка є наступне прохання: "Але
підтримуй, О Господи, нашу подорож через це життя аж
до самого кінця вільним також від штормів і руйнувань. Зішли відновлюючий дощ
на місця, які потребують цього; возрадуй і
віднови таким чином обличчя землі, що може освіжнитись краплями і позеленіти...
Благослови, о Господи, плоди землі, збережи їх для нас вільними від хвороб і пошкодженнь, і готуюй їх для сіяння і нам для
врожаю... Благослови зараз, о Господи, … через
Твою доброту заради бідних серед Твоїх людей, заради вдів та сиріт,
заради заблуканих та новоприбулих і заради всіх, які вірять в Тебе і призивають
Твоє Святе ім’я.
Щоб благословлятися – потрібно дякувати. Через подяку, ми визнаємо дійсну
природу речей, які ми отримуємо від Бога, і це надає нам можливість осягнути
повноту Бога, що є нашим призначенням. Ми благословляємо і
освячуємо речі, коли пропонуємо їх Богові в русі євхаристії нашого цілого
існування. І оскільки ми стоїмо перед космосом, перед матерією, наданою нам
Богом, цей рух Євхаристії стає всеосяжним.
Ми здатні благословити і восхваляти Бога за світ. Ми
визначаємося як "євхаристійні" створіння, тому що ми здібні до
бачення світу як божого дарунку, як таїнства присутності Бога і засобу
спілкування з Ним. Так, що ми здатні запропонувати світ
Богу як подяку: «Tвоє від Твоїх Тебі приносим...»,
Цей літургійний вираз відображає ортодоксальне бачення і розуміння наших
відносин як із створінням, так і з Творцем. Ми – вільні агенти, через яких
Створіння пропонується Творцю. Євхаристія – найвеличніше вираження і досвід створення, перетвореного Богом-Святим Духом через
спокутування і поклоніння. У формі хліба і вина, матеріал від
створення, сформованого в новій формі людськими руками, запропонований Богові з
визнанням, що все створення є Божим і що ми повертаємося до Бога, що який є
ним. Відвічне взаємовідношення Адама як з Богом, так і з Створінням,
відновлюється в Євхаристії і ми маємо передчуття
есхатологічного Царства.
Але коли ми дивимося сьогодні на наш світ, ми бачимо дуже роздроблену картину. Повстання людства,
гордість і жадність, зруйнували відвічне
взаємовідношення Адама. Воно (людство) нехтувало церковним розумінням нашої
ролі як священиків [*****загального священства] Створіння. Роблячи
так, наш світ зіштовхується з кризою смерті і
корупцією ніколи раніше небаченими. Ми повинні намагатися повернутися до
належного відношення з Творцем і Створінням, для того, щоб виживання природного
світу могло бути певним.
Ми покликані переносити частину страждань Створіння так же, як насолоджуватись
ним і шанувти його. Це означає виконувати Літургію поза стінами
храму для освячення світу.
"Через небеса і землю и море, через ліси і скелі,
через все Створене, видиме і невидиме, я пропоную почитання Творцю і Господу
прямо і безпосередньо, бо саме через мене, небеса об’являють славу Бога, через
мене, місяць поклоняється Богу, через мене зірки
прославляють Його, через мене води і дощ, роси і все Створіння, вшановують Бога
и воздають Йому славу".