ОРТОДОКСАЛЬНА ЛІТУРГІЯ І ТУРБОТА ПРО СТВОРІННЯ

Єпископ Ірінеос Єпископ Румунської Ортодоксальної Церкви. Ця стаття була спочатку представлена Міжортодоксальній Конференції по Захисту навколишнього середовища, Острів Кріт, 1991.


 

Церква Христова повинна впоратися сьогодні з багатьма проблемами, які є видними в нашім сучасному світі. Криза, що стосується екології − одна з таких проблем, що має серйозне моральне значення для всього людства.
Відомо, що Православ’я наголошує на духовному перетворенні своїх вірників і прагне самостійно вести своїх вірників в цьому періоді стрімких змін. Православ’я з великим занепокоєнням спостерігає нещадне розтоптування й руйнування навколишнього середовища, викликаної людьми з надзвичайно небезпечними наслідками для виживання самого природного середовища, створеної Богом.
Згідно з Християнським вченням, моральне відношення людства до природи міститься в цих словах:
«І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!
І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам!» (Бут. 1, 28-29).
Через ці слова людству даються відносні повноваження, щоб управляти природою всього Всесвіту. Всі створення, небеса й земля були сторені для нас, щоб служити нам. Як сказав професор Г. Заболотскі:
«Створіння Божі служать не Богу, не ангелам, не самим собі, а тільки людині». *
В даній ситуації Церква Христова не може залишитися незацікавленою. Те, що світ створив Бог-Отець, котрий, як визнає Віровчення, є "Творець небес і землі й всіх речей, видимих і невидимих... " – це фундаментальна догма віри.

На Православному богослужінні є спеціальні молитви и літанії про "своєчасну погоду», про «багатство плодів землі» або про захист у випадку стихійних лих. Є спеціальна молитва із служебника, яку використовують під час загрози екологічного лиха: "Земля, безсловесна, все-таки стогне й кричить: "Чому, люди, з таким великим злом Ви забруднюєте мене? Христос щадить Вас, але карає мене в цілому: почуйте й заспокойте Бога в покаянні". На Богослужінні Православна церква передає глибоке розуміння Створіння. Зокрема роль людського роду як духовного створіння найбільш ясно показана в літургійному богослов’ї. Ми здатні змінювати й змінити світ. В словах Отця Димитру Станілоа, ми покладаємо cуть нашого розуміння і осмислення Створіння: "світ − не тільки подарунок, але й задача для людини". Вся Вселенна поклоняється й дари пропонує своєму Творцю. У самій формі церков і розміщенні ікон, мозаїк або фресок, у їхній внутрішній суті, ми знаходимо мікросвіт Всесвіту, що пояснює роль людства й іншої частини Створіння у відношенні до Бога.
Оскільки це – вираження не тільки того, що перебуває на землі сьогодні, але й того, що, існує в небесах і що повинно здійснитися – эсхатологічна обіцянка й спокутне перетворення всього Створіння через спасіння, викликане Ісусом Христом (Рим. 8). Наприклад, прохання і псалми показують нам освячення всього Створіння. Щодня в нашій Вечірні, ми співаємо Псалом 103 (102), у якому сказано: «Благословіть Господа всі його твори, по всіх місцях його правління! Благослови, душе моя, Господа!».

Це враховано в нашому благословенні всіх елементів Створіння. Благословення вод показує нам освячення и спокутну міць, дану конкретному елементу Створіння через стяження Церквою Святого Духа.
Для нас є важливим те, що освячена вода представляє матерію космосу, світ як життя людини. І благословення її на початку обряду водохрещя набуває таким чином дійсно космічного і спокутного значення. Бог створюючи світ, благословив його і дав нам для прожитку і життя. Також Бог подарував нам світ, як засіб спілкування з Ним.
Благословіння води показує повернення (або звільнення) матерії до цього початкового і важливого значення. Приймаючи хрещення Івана Хрестителя, Христос освячував воду – робив її водою очищення і примирення з Богом.

Коли Христос виходив з води, звершилось Водохрещення – новий і прояв Божого викуплення [символ відкуплення людства**]. Дух Божий, який на початку творіння "носився над водою" (Бут. 1,2), зробив воду – тобто світ – знову таким, яким Він створив його на початку. «Великий митець Ти, о Господи, і дивні Твої твори, і нема слів, якими було б можливо достатньо оcпівувати гімнами Твої дива.

Для Тебе, Хто із власної волі призвів до буття всі речі, яких раніше не було, і Твоєю могутністю підтримуєш всі створіння, и Твоїм провидінням впорядковуєш весь Світ …». «Перед Тобою тремтять всі сили наповнені смислом. Сонце сяє до Тебе. Місяць торжествує Тобою. Зірки скупчуються перед Твоєю присутністю. Світло покоряється Тобі. Глибини дрижать перед Тобою…» «Ти прийшов і спас нас!»


"Ми визнаємо Твою милість. Ми об’являємо Твоє милосердя. Ми не приховуємо Твої добродійства. "
Світ знову проголошується нам Христом, таким, як він має бути, і Христос хоче його показати як дарунок Божий людству, як засіб спілкування людства з Богом. Вода показується нам як «благовоління звільнення, прощення гріхів, захист від немочей». "І даруй на це благоволіннявизволення, благословіння Йорданії. Зробицеджерелом первозданності, дарунком освячення, прощення гріхів***, захистом проти хвороб, рунуваннядемонам, недосяжним несприятливим силамі сповненим ангельскою силою: всі, хтоприймаєз цього і бере в цьому участь, може мати це для очистки їх душі і тіла, для зціленняїх пристрастей, для освячения жилих приміщеньі для кожноїмети, яка являеться доцільною» .

Православне Богослужіння – повсюдне торжество и таким чином це задіює всі види відчуттів. Це – стосується зору, звуку, смаку, запаху і дотику. Православна Літургія використовує і робмить цінним матеріал – чи це деревина і розкраска, пишущий матеріал, хліб и вино или кадило. "Я не перестану поважати матерію, за участі якої було досягнуте моє спасіння" Як священник в Євхаристії пропонує достаток Створіння і отримує його назад как благословіння благовоління в формі освяченого хліба і вина, ділячись з іншими, так ми повинні бути каналом, через який люб’язність Бога і спасіння розподіляється всім Створінням. Людина – це все ж таки просто чудовий засіб для виражения Створіння у всьому його багастві і викуплена Богом для всього Створіння. Як відомо з літургійного богослов’я, людство покликане не до домінування і експлуатування природи, але до перетворення (****піклування) і до її освячення. В різноманітті шляхів – через культивування землі, через мистецьку майстерсність, через написання книг і живопису ікон – людство надаєматеріальним речам голос і робить Створіння чітким в похвалі Бога.

Важливим є те, що коли, в Євхаристии, ми підносимо Богу перші плоди землі, ми пропонуємо їх не в первісній формі, але вже зміненими нашими руками. Як сказав єпископ Калістос Діоклея, ми приносимо до вівтаря не снопи пшениці, але хліб, не виноград, але вино. Благословіння всіх елементів навколишнього середовища типу полів, виноградників, перших плодів, пшениці, і т. д., показують, що Церква визнає перетворення всіх видів Створіння через спасіння і прославлення людства й у такий спосіб усього Створіння.
В текстах грецької Літургії св. Якова це виражено наступним чином:
" небеса хвалять, Тебе, і вся їхня сила; сонце, місяць, і весь лик зірок, землі, моря й усього, що там; небесний Єрусалим, церква Первородного, що вписана на небесах, ангелів і архангелів ...»

У Єгипетській Літургії св. Марка є наступне прохання: "Але підтримуй, О Господи, нашу подорож через це життя аж до самого кінця вільним також від штормів і руйнувань. Зішли відновлюючий дощ на місця, які потребують цього; возрадуй і віднови таким чином обличчя землі, що може освіжнитись краплями і позеленіти... Благослови, о Господи, плоди землі, збережи їх для нас вільними від хвороб і пошкодженнь, і готуюй їх для сіяння і нам для врожаю... Благослови зараз, о Господи, через Твою доброту заради бідних серед Твоїх людей, заради вдів та сиріт, заради заблуканих та новоприбулих і заради всіх, які вірять в Тебе і призивають Твоє Святе ім’я.

Щоб благословлятися – потрібно дякувати. Через подяку, ми визнаємо дійсну природу речей, які ми отримуємо від Бога, і це надає нам можливість осягнути повноту Бога, що є нашим призначенням. Ми благословляємо і освячуємо речі, коли пропонуємо їх Богові в русі євхаристії нашого цілого існування. І оскільки ми стоїмо перед космосом, перед матерією, наданою нам Богом, цей рух Євхаристії стає всеосяжним.
Ми здатні благословити і восхваляти Бога за світ. Ми визначаємося як "євхаристійні" створіння, тому що ми здібні до бачення світу як божого дарунку, як таїнства присутності Бога і засобу спілкування з Ним. Так, що ми здатні запропонувати світ Богу як подяку: «Tвоє від Твоїх Тебі приносим...», Цей літургійний вираз відображає ортодоксальне бачення і розуміння наших відносин як із створінням, так і з Творцем. Ми – вільні агенти, через яких Створіння пропонується Творцю. Євхаристія – найвеличніше вираження і досвід створення, перетвореного Богом-Святим Духом через спокутування і поклоніння. У формі хліба і вина, матеріал від створення, сформованого в новій формі людськими руками, запропонований Богові з визнанням, що все створення є Божим і що ми повертаємося до Бога, що який є ним. Відвічне взаємовідношення Адама як з Богом, так і з Створінням, відновлюється в Євхаристії і ми маємо передчуття есхатологічного Царства.

Але коли ми дивимося сьогодні на наш світ, ми бачимо дуже роздроблену картину. Повстання людства, гордість і жадність, зруйнували відвічне взаємовідношення Адама. Воно (людство) нехтувало церковним розумінням нашої ролі як священиків [*****загального священства] Створіння. Роблячи так, наш світ зіштовхується з кризою смерті і корупцією ніколи раніше небаченими. Ми повинні намагатися повернутися до належного відношення з Творцем і Створінням, для того, щоб виживання природного світу могло бути певним.
Ми покликані переносити частину страждань Створіння так же, як насолоджуватись ним і шанувти його. Це означає виконувати Літургію поза стінами храму для освячення світу.

"Через небеса і землю и море, через ліси і скелі, через все Створене, видиме і невидиме, я пропоную почитання Творцю і Господу прямо і безпосередньо, бо саме через мене, небеса об’являють славу Бога, через мене, місяць поклоняється Богу, через мене зірки прославляють Його, через мене води і дощ, роси і все Створіння, вшановують Бога и воздають Йому славу".

St. Leontios of Cyprus 

Copyright: Printed by Orthdruk Orthodox Printing House, Bialystok, Poland, 1996.

*Примітка перекладача:Навряд чи це правильне твердження, оскільки все Створіння Бог створив, щоб виконувало Його волю, значить в першу чергу воно служить Богу. А також кожному створінню дана радість життя, кожен вид живих організмів бере участь у великій кількості природних взаємозв’язків, з чого робимо висновок, що Створіння має більшу кількість служінь. Але служіння людині, можна сказати, одно з найвагоміших. Це ж підсвідомо підтверджено автором даної статті в таких реченнях:
«Вся Вселенна поклоняється й дари пропонує своєму Творцю».
«У самій формі церков і розміщенні ікон, мозаїк або фресок, у їхній внутрішній суті, ми знаходимо мікросвіт Всесвіту, що пояснює роль людства й іншої частини Створіння у відношенні до Бога»
** Думка перекладача про значення перекладу даного уривку речення
*** Можливо мається на увазі вода як символ змивання гріхів у Таїнстві Хрещення? (Думка перекладача).
**** Це слово більше підходить до контексту (думка перекладача).
*****загального священства – тут скоріше всього мається на увазі християнство як загальне священство (царство священників) на відміну від священників таїнственних. До гріхопадіння Адам і Єва (тобто все людство) були священиками Створіння – природи. Після Воскресіння Ісуса Христа всі вірні християни – Нове Створіння – знову є священиками природи (думка перекладача).

Переклад з англійської:Біланич Михайло та Гумен-Біланич Наталія

 

 

     Головна